Люмінесцент у годинниках: радій і LumiNova

Принцип роботи: фотолюмінесценція

      Сучасний годинниковий люмінесцент працює за принципом фотолюмінесценції. Це процес, при якому речовина поглинає світлову енергію (фотонасичення) від зовнішнього джерела — сонця або штучної лампи, а потім поступово віддає її у вигляді видимого сяйва.

      Люмінофор містить спеціальні кристали (найчастіше алюмінат стронцію, легований європієм), які «заряджаються» від світла. Чим яскравіше джерело та триваліший контакт, тим сильнішим і довшим буде сяйво в темряві.

Еволюція годинникового сяйва

•       Радій (1910–1960-ті): Перші світлові склади містили радіоактивний радій-226. Склад світився безперервно без підзарядки від світла за рахунок радіоактивного розпаду, але був смертельно небезпечним для майстрів і робітників фабрик.

•       Тритій (1960–1990-ті): Замінив радій завдяки значно меншій радіаційній небезпеці. З часом тритієва фарба тьмяніла й набувала характерного вінтажного жовтуватого відтінку патини, який сьогодні дуже цінують колекціонери.

•       Super-LumiNova та LumiBrite (З 1990-х років дотепер): Абсолютно безпечні склади на основі алюмінату стронцію. Вони не радіоактивні, не токсичні, не вицвітають з часом і можуть перезаряджатися нескінченну кількість разів.

Сучасні технології підсвічування

1.       Super-LumiNova / LumiBrite (Фотолюмінесценція): Потребує періодичної підзарядки світлом. З часом яскраве сяйво згасає (зазвичай тримається від 4 до 10 годин).

2.       Тритієві колби (GTLS — Gaseous Tritium Light Source): Герметичні скляні мікротрубки з газом тритієм та фосфорним покриттям. Світяться безперервно 10–25 років без підзарядки від зовнішнього світла (активно використовуються брендами Ball, Luminox, Traser).